Вона вже доросла, і каже, що досить
Вести ЇЇ за руку по тротуарах.
Вона розпускає заплетені коси
І йде на дорогу, де фури і фари.
Дорога життя… Мчать по ній вантажівки,
Вона ж запевняє себе: « Не боюся!
А чого боятись? Слизької бруківки?
Ховатись, як мати, за спину Ісуса?»
Вона вже доросла. І хоче здобути
Своїх перемог в цім жорстокому світі…
А ти ж пам'ятаєш, як «різала пути» *,
Коли вона вперше навчилась ходити.
Навіщо тримати? Доросла і годі.
Хай робить тату чи розтягує вуха,
І лиш одягається в те, що по моді,
Відкинувши наше батьківське : «Послухай!»
А мати, що знає життя бік зворотній,
Все хоче дитя захистити від бруду,
Щоб доля її не лишила самотню,
І щоб захистила від людського суду.
Вона вже доросла. І ти їй – не приклад,
Бо вже застарілі твої забобони,
Так власні синці поспішає набити,
І ставить під сумнів вчорашні закони.
Доросла? Та вже ж. Молода, довгонога,
Немов би з обкладинки модних журналів.
Колись же шукаючи власного Бога
Знайде Його там, де найменше чекала.
«різала пути»* - звичай на Україні перерізати умовні "пути" ножем, коли дитина робить перші власні кроки.
Гарно написано і реально правдиво. Молодь хоче бути самостійною і це їх право, але потрібно у серці тримати і те застаріле, батьківське, адже там мудрість, там скарби віків, в даний час багато вже загублених.
Молодь зараз на такому роздоріжжі, що реально страшно стає.Їм хочеться відрізнятися від натовпу, довести всьому світу, що вони не такі, як ми.І дуже важко їм чимось допомогти.Але ..не складаємо рук.Я за своїх доньок битимусь з усім світом до останнього.Я їм кажу про справжні цінності, і несправжні.Та інколи хочуть набити лоба...Бо скрізь стільки спокус, і навіть деякі дорослі вкладають у їхні голівки усяку маячню.Дякую Вам за небайдужість.
Ваша правда... 
бливо... і тільки їх
Цікавий віршик, Людо! Правдивий... 
