|
ти дуже щира, наче Мавка, яка із драми Українки,
ти вмієш ніжно покохати, цвісти коханням у очах,
тобі потрібна тепле слово, а не букет померлих квітів,
чарівна посмішка, підтримка, і щирий усміх на вустах.
палкі та щирі обнімання, і сила вічного кохання,
і щоб тулилися серцями, в обнімку грілися теплом,
щодня, лише як прокидаюсь, коли щебече птаха рання,
тебе хотів би цілувати, щоб вирувала в серці кров.
душевний біль знімаєш словом, моральну втому – поцілунком,
цінуєш ніжність та увагу, така привітна лиш мені,
і всі незгоди й негаразди ідуть миттєво за лаштунки,
з тобою хочу тільки жити, ти ніжне сяйво для душі.
одне, кохана, я боюся, якщо кохаєш ти, як Мавка,
і це кохання більше й більше в тобі вирує день за днем,
не загубити цвіт кохання, який душі шукав я ранком,
черствим не стати і байдужим, не йти у слід за Лукашем,
а зберегти твоє кохання, з'єднати з моїм для стосунків,
і щоб у нашій спільній долі займенник був єдиний – "ми",
і ми, мов діти веселились, схрестивши пальці, йшли за руки,
бо ми і так, щоб бути разом, багато вже в житті пройшли…
3.4.2017
ID:
727189
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 04.04.2017 17:16:13
© дата внесення змiн: 04.04.2017 17:16:13
автор: Андрійчук Назарій Володимирович
Вкажіть причину вашої скарги
|
