Годинник гучно відбивав секунди.
Напруження зростало десь- у сірій тишині,
У в скронях з болем вени пульсували
І серце болем краяло мені.
Мовчав, твоє я слухав пустослів’я ,
Я чув його від тебе котрий раз,
Чому Моє, Ти випробовуєш терпіння,
На тлі усіх твоїх надуманих образ:
-Щаслива будь, тобі мої слова останні.
Ця зустріч теж у нас, гадай, останній раз,
Сказав я їй із сумом, це - прощання ,
Ми- стратили для нас такий безцінний час.
Це- не любов, яку вже не стерпіти ,
Це вже байдужість окриляє нас.
Пробач, пробач,
нажаль кому що судилось?
