Як непомітно літо відійшло!
В теплі краї полинуло з птахами,
Туманом сивим впало за село,
Чи в спраглу землю увійшло з дощами?
Коротші дні і прохолодні ночі,
То заморозки вранці, то туман,
Душа з теплом прощатися не хоче,
Мить бабиного літа – лиш обман.
Красуня осінь трьох своїх синів
До нас прислала землю прибирати,
Сад готувати до зимових снів,
Птахів у вирій спішно проводжати.
Вже вересень гостинно всіх частує
Багатствами, що їх дала природа,
Теплу, світлу днину подарує,
А то, дивись, напустить прохолоду.
А слідом жовтень з пензлями в руках
Ліси, гаї обійде, пофарбує,
Залишить землю в теплих кольорах,
Пейзажі в позолоту облямує.
Холодний, непостійний листопад
Байдужий до краси і позолоти,
Дощем умиє почорнілий сад,
Дозволить розгулятися негоді.
Вже зовсім скоро інший краєвид
На зміну прийде хмурості осінній,
Зима замінить непримітний вид,
Прибравши землю в білий сніг та іній...
