Насправді справжня біда починається на літеру "л" або "к",
Відтоді, як нестерпно бракує погляду того юнака.
Відколи ховаєш страх, наче зброю на блок-постах.
З тих пір, як вивчаєш напам'ять коми в його листах.
Відколи слова його, мов заповітна жива вода,
Яку він тобі безкорисно до рук подав.
З часу, як лікуєш кожну із завданих ран,
Не знаючи в кого вірить він, читаєш Біблію і Коран.
Відколи тямиш, що любов - то та ж-бо хвороба мозку,
Бо відсутність слів обпікає зап'ястя воском,
Бо чуєш голос його за сотні кілометрів і з просоння.
Відколи лінія життя твого біжить по його долоні .
Липень 2016
Олена Швиднюк
