Дві канапки. Цукерка. Крюшон.
Сир на таці оплакує долю.
В ніздрі дмухає одеколон –
Суміш хімії та алкоголю.
Де ж ти, друже, набрався отак?
Що доводив, кому і для чого?
На роботі одвічний бардак
І начальство – тупіше тупого?
Перегавкався вже з усіма,
Бо не бачиш і крихти любові?
Купа праці, а дяки катма,
Та рахунки є кілометрові?
Не турбуйсь, пропадеш ні за гріш,
Як до тебе колись пропадали,
Хочеш, разом махнемо в Париж,
Де канкан витанцьовують кралі?
Хочеш, в гори відкриємо путь,
На річки чи поля благодатні?
А проблеми… Проблеми забудь.
В тебе я є. Здається, достатньо.