Щось життєва стежка пахне полином,
І жнива посунулись на початок літа…
Пригощають будні нас терпким вином,
І червневим подихом відцвіла вже липа.
Все спішить минутися, швидше час біжить.
Ми – наздоганяємо риссю чи галопом.
І не розуміючи – неповторна мить
Справді не повернеться з новим днем чи роком…
Так міняє часу плин холод на тепло,
Вклавши краплі мудрості в молоді бажання.
А дитинства відгомін (чи воно було?)
Кличе юні спогади першого кохання…
Листопадом аркушів зронить календар
Досвід, сльози, успіхи, радості й тривогу…
В бідах щастя вмітити – мабуть, справді дар,
А в тернистій стежечці бачити дорогу…
