Вона здійнялась до зірок
І кличе нас в свої обійми,
А в головах у нас пісок
І ми програли наші війни.
Така краса,аж серце ранить:
До ніг їй хмари приклонились,
І сонце нею давно марить,
Вітри свободою ділились.
Важким і довгим буде шлях,
Там кожен крок - це нова фаза.
В великих наших рюкзаках
Лиш необхідне: злість,образа,
А ще є гордість,егоїзм,
На вітер кинуті слова.
Якщо потрапим в катаклізм,
Це все врятує нам життя!
Болить спина,втомились ноги,
Здійнявся вітер штормовий!
Прокрався страх під шкіру строгий -
Пливе на нас туман густий.
Раптово зникли всі дороги.
Куди іти?Що з нами буде?!
Від безпорадності й знемоги
Щось боляче стискає груди.
Розпочинається гроза.
Нас на коліна кинув вітер,
А ми йому - із рюкзака
Вже непотрібний набір літер.
Щоб до вершини нам дійти,
Від зайвих вантажів звільнились:
Образи,принципи,думки
Донизу миттю покотились!
Ще кілька кроків...Ми змогли!
Відкрилось дихання десяте,
І нові літери знайшли.
Тепер ми вміємо кохати!
Нові думки,нові слова,
Нове життя складемо ми.
У кожного своя Гора
І різний рівень висоти.
