В коловоротах
чорної води
не розпізнаєш, звідки я, і хто я…
Візьми мене в долоні й поклади
у сині трави
нижче рівня моря.
На полудневе
ложе вогняне.
Вдихни підшкірно ароматну дозу.
Виходжу із покинутих земель
повільно й важко,
як з тенет наркозу.
Звикаю
розрізняти кольори
в стовпах веселки над полями льону.
Лиш промовляй до мене… говори!
На всіх знайомих
мовах Вавилону
Наталия! Хочу Вам подарить свой благодарный комплимент! За знания истории возрождения Вавилона!
В стихах запечатлён тот исторический момент,
когда на разных языках общались там народы!
Браво!
гостя відповів на коментар ТАИСИЯ, 03.11.2018 - 21:05
Розкішна поезія. Кольори теперішнього обитовання не зможуть замінити вічних стримлінь до сходу, та бачу Ви справляетесь. Гарна мова, цікаво творите...Успіхів і натхнення Вам.