Туман
Пішли в туман, де тиша спочиває,
І де стежок розгледіти не можна,
Де на пеньку чаклун старий дрімає,
Про щось розповіда сорока кожна.
Ходім в туман - це справжня невідомість.
Блукати лісом, наче, йти у вічність,
Де втратиш все, але тоді натомість
В дарунок маєш таїни величність.
Там інше відчуття, своє приміриш
До буднів, до яких щоденно звикли.
І там спливає: віриш, чи не віриш,
І совісті проява там, як виклик !
Ідіть в туман - це надзвичайні ліки.
І не потрібні кошти на витрати,
Бо може на Землі якраз ніскільки
Наше життя, для Космосу, не варте...
Панянка – Нічка
Зі мною Ніч прийшла погомоніти
При те, про се і про осінній дощ.
Просила думкою, хоча б зігріти
Її холодну, мокру, наче хлющ.
Розповіла мені про сонне царство…
І про тепло, яке всі бережуть,
І про людське , не чуване, нахабство,
І про печалі, смуту «там» і « тут».
Розповіла і про безжальну звичку,
Та що там - переслухать не дано…
І стало мені жаль панянку Нічку -
Я з нею поділилася теплом.
*******
Ми в осені
Вже окрасило листя траву,
Літо плаче у нас під ногами.
Хмари вперто шукають кому б
Дарувати молочні тумани.
Мені сумно із осінню вдвох,
Вона в ніч тарабанить дощами,
Вона мріє за нас, за обох
Стежку дружби прослати між нами…
Д.Бондар.
89
Діна Бондар
ID:
812382
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 03.11.2018 10:17:38
© дата внесення змiн: 03.11.2018 10:17:38
автор: Діна Бондар
Вкажіть причину вашої скарги
|
