Незнайомцю,
Навчання висмоктує з мене усе життєлюбство і новорічний настрій! Чому воно не може висмоктати із мене лінь, роздратування і постійну апатію до всього? Нащо забирати цю гармонію в душі? Я її ледве зберегела і розтавила все по феншую, по поличкам.
У лівому боці тихо сидить Врівноваженість , у правому Безтурботність, посередині - Любов та Радість , а тут сесія ...назву її "Мамай", який прийшов і гострим мачете все порозрізав! От хіба це по-людськи?
Так...Вдихнути- видихнути, вдихнути- видихнути...
Впевнена , що твій погляд і обійми набагато краще на мене повпливали, ніж самонавіювання. Не можу дочекатися того часу, коли по телевізору йтиме "Один вдома", а поряд ти - мій мандаринковий раб. Кумедно звучить , але така картина приносить одразу затишок і тепло.
Я можу безліч разів описувати твої кашемірові обійми, або молочно-невинні цілунки, або боязкі доторки. Ти хоч і далеко, але думати про тебе не перестаю. Гадаю, ти зараз не спиш, про щось знову думаєш, або перебираєш акорди на гітарі, готуєш якусь свою пісню. Обіцяю, що буду вірним фанатом і непідкупним критиком. Навіть поцілунками не відкупишся, навіть солодкими і довгими поцілунками....хоча..тут я б подумала. Твої руки перебирали б вередливо струни мого тіла, я відтворювала б влучні акорди , які називалися б "З" "А" "Д" "О" "В" "О" "Л" "Е" "Н" "Н" "Я".
Ти - мій особистий музикант, що творить музику всередині мене, що пише ноти на моїх стегнах, прислуховується до звучання , слухаючи солодкі признання в коханні. Мені важко назвати тебе музою. Не знаю , чи це буде вдало написано, але таке відчуття. ніби проза надихає мене писати тебе, створювати твій образ, продовжувати твоє існування, дозволяти кохати мене , а мені тебе, планувати наступну зустріч : у лісі, у нашому будинку біля моря, в кафе, на набережній або...просто біля озера.
Знаєш, як ми зрозуміємо, що знайшли один одного? Це дуже легко) Тобі захочеться не зводити з мене погляд, а мені захочеться, аби ти дивився на мене вічність.
З любов'ю,
Твоя ...
"зберегела", "розтавила" - здається, одруківки. Ще - крапка замість коми перед "ніби". І "признання" замість "зізнання". Ну і з прогалинами і комами не все добре.
Пречудово!Прекрасні почуття відчуваються в цій гарній прозі! 
