Певно, стомились від сьогодення...
Хочеться гарної музики, поезії...
І просто... "нічогонеробтва" –
подумалось мені... І ось –
вкотре! – таймаут! Віршуємо й не думаєм всерйоз,
чи маємо на те благословіння.
Чи то, бува, не хляка чи мороз,
не словоблуд... напутнього начиння?
Поезія – це ліки для душі,
від болю в серці екстрена пігулка,
поезія – не епос і вірші –
по фібрам серця трепітна прогулька
Поезія дарує кращі з прав –
творить канони, пестити моралі.
І хто із нас бентежно не збирав
римовані на ниточках коралі?!..
Поезія – від Бога щирий гранд,
аванс Творця за прояв милосердя!
Поезія – змовкання канонад,
не вбивство доль у січі душ і тверді…
Поезія не любить звучних слів,
вона – інтим, квиління душ чаїних,
поезія – глас ангельських послів,
код алгоритму співів солов’їних…
Поезія –дарунок Божих ласк
творителям, у кого серце щире,
поезія – шукання Світлих паск
і меса – тим, хто відлітає в ірій.
Поезія – божественна Любов
до тих, хто щиро, без лукавства любить…
Поети тчуть нагій душі покров,
та їх Господь шанує і голубить.
25.03.20199
Якби ж оцей Ваш вірш написати на скрижалях, і кожен
хто бере перо в руки щоб писати вірші, пропустив
цей вірш через серце і душу, як віруюча людина
пропускає через серце і душу десять заповідей Божих.
Браво Майстре. Спасибі за вірш.
як вже вийшло, Надійко! Асбого в одному вірші не скажеш! 
Зворушливо.Слова торкають серце й душу, пройняли сонячним промінням. 
Але вдячний за увагу! 
ПРОСТО ЧУДОВО СКАЗАНО
