Якось Гриць покликав друзів борщем частувати -
Василя, Павла, Микиту, ще сестру і брата.
Узялась дружина Галя зразу до роботи,
Буряки, цибулю, моркву, картоплі достоту -
Все у горщик поскладала, залила водою,
Ще й капусти натрусила шапкою густою.
Гості дружно посідали, ложками ворушать,
Щось жартують між собою, що голодні дуже.
Принесла ґаздиня горщик, порізала хліба,
Насипала по тарілках усім щедро, ніби.
Нахваляє, припрошує гостей частуватись:
«Я старалась, готувала, нумо наїдатись!»
Взяв Павло найпершу ложку, зробив круглі очі,
Мляво, кисло усміхнувся - другої не хоче,
Але якось так... незручно... тож прийшов у гості!
Ну то й що, що у тарілці не м‘ясо, а кості?
Й ну хвалити господиню: «Боже, як же смачно!»
Василю - пісок на зуби, щось слизьке, мов з флячків,
А Микиті на капусті попалася гусінь,
Вже готова, бо ж зварилась, - сховав її в вуса.
Сестрі - з буряка лушпайка, брату - волосина,
Але ж гарні друзі в Гриця і чемна родина!
Настрою сердешній жінці все ж не зіпсували,
Тільки краще господиня вже й не готувала.
Нащо вчитись, як все добре, усі тільки хвалять?
Дурня думка потішає, компліменти - Галю!
***
Так і з віршами буває, хоч вони й не борщик,
Та все сунуть «куховарки» помилки у «горщик».
А всі тільки «гарно дуже!», «браво!» кричать всує,
А «поети», як та Галя, далі «борщ» готують!
дякую за натхнення поетові Горбункову С, С,
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858227
