Чи було б добро без зла,
Чи просто це прості слова,
І чи можна відрізнити темряву без світла,
І чи не на добрих помислах темрява розквітла?
Від початку пов'язані вони мов два крила,
Як день без ночі, як душа без тіла,
Невід'ємними вони є
І що з того постає?
Що без супостатів не було б героїв,
Хоробрих отих воїв,
Що дух народу кували в кузнях бою
І вели людей всіх за собою,
Край об'єднували у всіх його кінцях
Про яких стільки написано в піснях
Та про дружин та матерів в печалі
Що чекають їх на рідному причалі.
Без лицемірства, зла, іуд
Що сотворили тисячі облуд,
Не було би дружби звитяги та любові,
Яка дарує нам миті чудові,
Нехай ті що зраджували кохання,
Друзів, свої та чужі переконання,
Згубились на сторінках історії тяжкої,
Від брязкоту зброї дзвінкої.
Але справи їхні живуть, ширяться,
Як ракова пухлина, що в людях вкрилася
Брехня, облуда і заздрість та,
Що виїда все від верху і до дна,
Але я вірю, що ще є насвіті ті,
Що не заблукали в трясовині брехні,
Які повернуть діяннями своїми,
Руками мозолистими, твердими
Радість у цей грішний світ,
І не знаю скільки ще потрібно літ,
Але я вірю що є противага вселенськім злу,
Поганському цьому ремеслу,
Що нині вирує поміж нас
Але промінь надії ще не згас,
З часом він буде міцнішати, рости
Щоб волю народу піднести
Щоб затьмарити неправди тьму
І на її руїнах у диму,
Втілити мрію заповітну ту
Над мороком поклавши гранітную плиту.
