Яворина з небес у блакитну водицю дивилась
Ніби це дівчина русяву косу чесала
Чому ж ти мила моя так зажурилась?
Чому ж ти настільки його покохала?
Якби зорі блакитні до неба дістались
Де водиця в озерах неначе дзеркала
Вони б дорогу показали де встрічались
Тії очі які я так довго шукала.
Заблукали ми у вічних баладах
Заблудились і у стежках
І де тая любов? Лише у спогадах
Чи вона просто залишилась у словах?
