Тобі й не треба крихти хліба,
у душі одна руїна
Ти дарма шукаєш правду,
бо цього вона не варта..
*
Ти давно не з тою дружиш
А за іншою ночами тужиш...
Бо не вартує твого часу
Ця лукава, біла маса
*
Ти втрачаєш кожнісіньку хвилину
Яку міг потратити на свою дитину
І ти втрачаєш свою родину
Яку здобував не одну годину..
*
Ти забудеш лишні сварки
Коли отямишся від чарки
Та не буде з того діла
Бо втратиш те, за що душа раділа...
*
Той вогник що колись гріло
затухне, бо просто надоїло..
Надоїло так терпіти,
А терпіти треба вміти.
*
Задзвенить останній дзвоник
У душі неначе вогник
Що дала колись надія
А лишилась, нездійсненна мрія...
