Коханий, поцілуй: горить в жаданні тіло,
Та подих затамуй: з тобою вже не я -
Фантом чи тінь моя. Минуле - відболіло,
Лиш спомин по мені - ця Мавка лісова...
Коханий, поведу тебе на попелище
По місячній стезі, між сонмами смерек:
Там подруги мої гучні заводять грища
І Перелесник в'є таночок-оберег.
Коханий, поцілуй... Заглянь в зелені очі -
В них міниться оте, що загубив колись.
А дорікати - ні - не буду і не хочу,
І не спитаю, чом дві долі не сплелись..
Зрадливий, пригадай останню ніч весняну:
Так розтинали грудь піснями солов'ї!..
Були ми - як одне, ти звав мене - кохана,
Жагуча нічка та, ті пестощі твої...
Зів'яли квіти снів на зім'ятій постелі...
Ти більше не прийшов, чекала марно я...
Ходім, коханий, в ліс, там подруги веселі
Танки гучні ведуть... Там Мавка - не твоя...
Ох, Світланко. Якже до серця це. Супер! А пов'язані минуле і теперішнє ще більше підсилюють морозець по тілу. Я завжди почувалася Мавкою лісовою, навіть вірш такий є. Звідси і псевдонім.