Я подумки називала тебе дурнем,
Не маючи на це права і підстав.
Вигадала нові правила гри,
Знаючи, що ніколи з тобою не зіграю.
Ти виявився розумнішими і терплячішим,
Ніж я думала –
Розгледів моє справжнє обличчя
Крізь це оманливе зоряне сяйво.
Можливо, це та невидима лінія
Між коханням і ненавистю,
До якої я підштовхнула тебе.
Не знаю чи здогадуєшся.
Я виявилась дурнішою і наївнішою,
Ніж думала –
Дозволила думкам розірвати моє тіло
І звільнити серце із в’язниці.
Намагаюсь взяти себе в руки,
Вимовити доленосні слова тобі в обличчя.
Не повіриш, я зрозуміла свою найбільшу помилку,
Але встигла накоїти нових.
