Нестерпні думки відбивають свій ритм на серці.
Мить у мить. Грають на венах, як на струнах.
Твої дзвінки пробуджують всіх демонів у мені.
Інколи. Вже минуло сім днів, як я на них більш не чекаю.
Не варто писати, скільки всього вміщується у наших з тобою світах,
Не варто триматись за стіни, адже все було сказано до нас.
І коли до кінця гри залишається один хід,
Я тримаю в руках єдину причину –
Це триває занадто довго.
І коли до кінця п'єси залишається останній акт,
Я можу поставити тобі єдине питання:
«Ти вмієш зберігати таємниці?»
Сотні ниток павутини окутують нас з тобою.
Нестерпно. Ти весь час визволяєшся з них.
Мої слова до тебе, як листи з Антарктиди.
Довго. Любов може перетворитись в ненависть, не чекаючи три роки.
Не слід шукати, скільки разів наші шляхи перетинались,
Не слід любити так, що серця крики душать думки.
І коли до кінця буднів залишається один день,
Я тримаю в руках єдину причину –
Ми зайшли занадто близько до сердець.
І коли моїм нервам залишається недовго,
Я можу поставити тобі єдине питання:
«Ти вмієш зберігати таємниці?»
