Осінній ранок сонно посміхнувся
І зручно влігся на траву.
В бліду й пожовклу окунувся
Й туманом ноги огорнув.
Блакитне небо розлилося
Промінням сонячним ясним.
Та тільки зрідка сірі хмари
Перетворили його в дим.
Водночас хмуро і привітно
На небо глянув жовтий ліс
Й багряним листям непомітно
Нам осінь золоту приніс.
А вітер, цей бездумний розбешака,
Промчався поруч стрімголов,
Лишаючи кущі й дерева шапок,
Сміється дзвінко знов і знов.
Останні квіти затремтіли
І пелюстки від його сміху
Сльозами до землі злетіли
І будуть там чекати снігу.
Кружляє листя золотисте.
Цілує сонце очі і вуста.
Привітна, тепла, промениста.
Це наша осінь золота.
