У поезії моїй одні намагання
Якось виразити словом свої почуття,
Те, що словом важко означити,
Бо вони ще не мають ім'я.
У віршах я лиш можу до Бога волати,
Я б хотіла у небо політ,
І мені вже ніколи не стати такою як Ася,
Що на дотик як той оксамит.
Вона може вільно на всі теми писати,
Що в душі лиш породжує жаль,
Так, мені вже не бути такою як Ася,
В неї очі - холодний кришталь.
Я не зможу цей світ повний барв описати -
Ріст рослин і кипіння бурхливе морів,
Устриць ,мідій німе існування,
Навіть ряд електричних стовпів.
Світ, що рухів і форм творить об'єднання,
Не підвласний зовсім мені.
Ні, ніколи мені не стати такою як Ася,
В неї шкіра самий оксамит.
