за дивним збігом майже не можливим
коли пробігло пару сотень літ
на превелике своє власне диво
зустрів мене ти знову й обімлів
сто тисяч років пролетіли плаєм
в очах згоріли тисячі світів
галактики зімкнулись поміж нами
мене впізнав, хоч й дуже не хотів
ти вицвів весь, ти постарів і зсохся
поблідли очі - точно як мої
та як раніш твій запах як від жовтня
і брови скинуті неначе журавлі
пройшли віки, обличчя зморшки з'їли
мільйон чужих цілунків на щоках
і руки наші також постаріли
але не те, що в нас було в очах
любов до щему, ненависть до крику
інертна драма та стрічки зі слів
цілуй мене як молоду і дику
цілуй мене тепер так само як тоді
яка краса слова!
