А ти висиш, неначе мушка в павутині,
В тенетах пам'яті, в куточку, на стіні,
Де ще стоїть світлина наша на каміні,
А поруч з ним лежить конвертик на вікні.
В якому літери давно повицвітали,
Рядків не рівних вже віджитих почуттів,
Місцями склеєних, бо часто розрізали,
Блискучим лезом хаотичних, гострих слів.
В якому шлях один на два ми поділили,
Пішли окремо в світ по чистих сторінках,
А цей конверт на підвіконні залишили,
В шарах пилюки, у надій слабких роках.
Де ти висиш, неначе мушка в павутині,
Скобочеш серденько безпомічно мені,
Щодня роздмухуєш жаринки у каміні,
З кутку далекого на пам'яті стіні.
***
