холодний металевий післясмак_
зламав чи ні порожній гак спокуси_
кров потекла від мінусу до плюсу,
в зіницях миготить зів’ялий мак_
>
танок мерців_ і скроні рве вінець_
світанок, тіні ці, до крику ниці,
і журавля скубуть дрібні синиці,
і змій ковтає хвіст, і виє жрець_
>
роздвоєний зачин_ снів напівзлука_
давно обридла гра у каяття_
між хмар прокисла зоряна кутя,
крилаті блазні заломили руки_
>
рівновеликі чаші повні зла,
в щербаті дзвони калатає ніч,
на перехресті тисяч протиріч
по масці вицвілій сповзла їдка сльоза_
