Минуло не одне століття
З часів прадавніх лихоліть,
На небі Місяць й зорі висять;
Мрійливо дивлячись на світ …
А в світі повно пертрубацій -
Щодня добіса інновацій.
…Без змін залишилась людина -
ЇЇ пиха, брехня й гординя.
Всякий в собі вбача зерцало,
Наче народжений від Феби;
Перечепивсь – розбив сорьбало –
Картає всіх, тільки не себе.
Здебільше - розум інфантильний;
Псячить на долю та життя …
Боже, врятуй від божевільні –
Дай дурню глузд на каяття.
