Україночка - панночка,
стиглая калиночка,
казкова зориночка,
степова билиночка,
весняна краплиночка.
Ти не сиротиночка,
не страшні тобі хмариночки,
бо знаєш свою стежиночку
до рідної домівочки.
Біля струмочка розгорнула торбиночку,
присіла на хвилиночку.
Люба їй кожна стеблиночка,
це Душі її частиночка.
Заспівала голосисто,
вербочці звітувала,
мандрівочку їй свою дарувала.
Десь вдалечині трембіточка грає,
серце крає.
Почуття, ніби бруньки на вербі,
розкриваються, Долі посміхаються.
Чисте повітря п'янке кружляє,
струмки підганяє,
смуток з лиця жене подалі,
ми в його полоні,
ніби з розуму зійшли від любові...
