Почалася війна так невчасно,
Хоча часу для неї ж нема,
Серцю болісно і очам страшно,
В голові невідома пітьма.
Почалася війна так невчасно,
Наступити не встигла весна,
Цвіт дерев у крові тих нещасних,
Що забрати змогла вже вона.
На старих,радісни́х фотографіях,
Навіть думки про це не знайдеш,
Нині воїни в тих злючих мафіях,
Що не знають жорстокості меж.
Ми не знали,що завтра під небом,
Об'єднаються дві течії,
Убиваючи тих, хто так треба,
Україні - тобі і мені.
Ми читали про війни в історіях,
Про жахіття минулих століть,
Лиш знімали слова в ксерокопіях,
Забуваючи їх мимохіть.
А сьогодні вже не на папері,
Не в думках, зовсім не в нічних снах,
Це до сходу відкрилися двері,
Що горять у ворожих вогнях.
Десь далеко від нього домівки,
Ллються там сльози з батьківських вік,
Засинають, сумують голівки,
Всіх дітей не один уже рік.
Хтось живе лиш на славу, без згадки,
Про війну - не потрібна ж вона...
А солдатам зашивши всі латки,
Є завдання стояти до дна.
Лиш з екрану не видно смартфона,
З телевізора - біль тих людей,
Де змивається кров із шеврона,
Від гарячих, пекельних ночей.
Інші ж вірять у них,молять Богу,
Дати їм найцінніше - життя ,
І вони в бліндажах - перемогу,
Просять,щоби нарешті прийшла.
ID:
924603
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 09.09.2021 20:46:50
© дата внесення змiн: 09.09.2021 20:46:50
автор: Вікторія Павлюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
