І як же почути ту пісню твою,
Бабуня, рідненька бабуня.
Я чую відлуння в зеленім гаю
Ти кличеш, ти кличеш: «Сашуня».
А я ж не збагну, де ти є, де ти є,
Трава тут така зависока.
Я плигаю, плигаю, плигаю вверх
І згадую, ти ж невисока!
Низенька, старенька, кривенька хода,
А очі ж, а очі ж глибокі,
Як смуток мій в серці холодна вода
І темні такі ж кароокі.
І десь вдалині, у такій далині,
Так пам'ять за душу вхопила,
Я в ній, наче човен на глибині,
До тебе пливу, моя мила.
А ти там така, як завжди, як колись:
Мене притуляєш до себе,
Смієшся і кажеш: «Сашко схаменись,
А я ж тут сумую без тебе...»
Олександр Кармишев
12.10.2021
Дякую
