Тим України славиться Земля,
Що хліб на ній росте,
Й під сонцем добре зріє.
При цьому, де - інде, буває густо,
Росте Осот, чи Бузина біліє,
А там он ген дивись, і Лобода,
Своє насіння на полях за вітром сіє.
У тому ще нема великої біди,
Але й користі важко тут знайти
Бо в тих місцях пшениця,
Не зовсім густо колоситься…
Тому такий бурʼян, як правило годиться,
З корінням треба рвати, не ліниться.
Чи гербіцидом покропить,
То зілля це нікчемне счезне та й згорить.
Отак і серед нашої спільноти,
Є різні люди чи людці,
А правильно назвать таких - істоти...
Отут, вони на цій Землі на світ з'явились,
На цій Землі, вони зросли,
Але чомусь до ворога хилились.
Готові руки тому лобизати,
Й кланятися в ноги…
Можливо то не є великою бідою,
Бо в кожного свої шляхи дороги.
Цей бруд колись знесе,
Та й змиє, десь в канаву чистою водою.
Ще кажуть, поки сонечко зійде,
Росою виїсть очі.
А в час тривожний і страшний,
Коли не спить ворожа сила і лихої ночі.
То з цим ворожим зіллям
Не гарно нам миритись,
Та і терпіть таке, при наймі, хоч сваритись.
А може краще цей Осот і Лободу,
Потрібно нищити, бо більшу принесуть біду.
© В. Небайдужий. 2021 рік.
ID:
931952
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Драматичний
ВИД ТВОРУ: Байка
ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
дата надходження: 25.11.2021 09:16:48
© дата внесення змiн: 25.11.2021 09:16:48
автор: Небайдужий
Вкажіть причину вашої скарги
|
Гарно написано, чудові образи - порівняння.. 
