Малює дощ на вікнах щось химерне.
Вітри, немов час осені настав.
І голос птаха десь думки відверне.
Я не прийшла. А ти і не чекав.
У нас є сни, є спогади, є доля.
Вона ж , ти знаєш, в кожного своя.
У тебе - юність, впевненість і воля.
У мене - в серці пісня солов'я.
Купає дощ цвіт яблуні і вишні,
Колише вітер сосни у гаю.
Думки і сни однаково невтішні.
Ти не чекаєш. Знаєш, не прийду.
Хай змиє дощ усе, що серцю миле,
Хай вітер в далеч мрію віднесе.
Усе, що є в нас, може, й швидкоплинне,
Але таке прекрасне, ніжне і п'янке.
Проникливо! 
