Зомбі, Вурдалаки, Орки
якось вилізли з болота:
наказує, як нам жити,
оця бридка Злидота.
Виглядає як людина,
а в душі — багнюка,
вона гірше ніж звірина,
підступніше зміюки.
Не має своїх статків,
земля бур'яном вкрита,
а за чужі пожитки
ладна й сусіда вбити.
Промовляє ім'я Бога,
проповідує братерство,
але нічого святого
не бачу у її звірствах.
Промила мізки їй добре
облудна пропаганда:
усе біле стало чорним,
бо «так казала Ванга».
Поки крові не нап’ється,
то не матиме покою,
і у пеклі приживеться,
бо дружить з сатаною.
Але московія проклята
вже сама іде на страту,
бо ніхто не хоче знати
цю орду злодійкувату.
Межу Злодій порушив,
його зустрінем свинцем,
згодом сонце досушить
те, що ми не доб'єм.
Одразу по Перемозі
обіймемо друзів, рідню,
лунає на кожному розі:
"Люблю Україну свою!".
25.03.2022 р.
________________
У оригіналі були літери англійського алфавіту, та мене у одній україномовній групі у Фб заблокували на місяць за цього вірша. Тому літери змінила. Але ми всі розуміємо, що там має бути.
Коли писала вірша, то Муза мала трішки жартівливий настрій. Третя від кінця строфа була такою. Та сьогодні жартувати настрою немає. Тому поки приберуть рядки.
Може, колись і поверну.
;)
Залізні кілки вже готові,
свята вода у пляшкАх,
ждуть пташки поштові
наказу бити по москалях.
;)
Перемога вже близько 
