Війна вишиває
На українській землі
Не гладдю, не хрестиком,
а справжнісінькими хрестами.
Війна вишиває
На тонкому сердечному полотні
Не муліне чи бісером,
А понівеченими життями.
Війна вишиває
Удень, уночі, у сутінковій імлі,
Та гордиться не хистом,
А катуваннями і смертями.
Війна вишиває:
Орнамент створили в кремлі,
Бо москва учепилась у нас
Ядовитими пазурами.
Війна вишиває,
Їй слугують безхребетні раби.
Не полинуть ніколи до Бога
Їх слова з каяттями.
Війна вишиває.
І в ці довгі-предовгі дні
Нас захистити не можуть
Ані молитви, ані храми.
Війна вишиває.
Ми сьогодні всі дуже злі,
Бо ніяк не вдається
Привести сусіда до тями.
Війна вишиває:
А у небі летять журавлі,
Гілочки та двори
Уже вкрились квітками.
А війна вишиває:
Приданого скрині уже чималі.
Та забирайся до пекла
Разом зі своїми рабами!
Війна іще взнає,
Чого варті українські шаблі!
Додому мчатиме швидко
Прямими й кривими стежками.
Війна відступає,
Коли руйнуємо кросна її.
Але з нами назавжди біль:
Рани гояться пекучими рубцями.
23.04.2022 р.
Чесно кажучи, я сумнівалася щодо дієслова. Для мене вишиванка - щось гарне та добру, що дісталося від бабусі. Але інакше просто не писалося. Особливо після того, як я побачила світлину кладовища у Київській області.
Тому, на противагу війні, ми зобов'язані створити власну вишиванку - вишиванку МИРУ. І нехай вона зберігається вічно.
