Спокійної ночі ’
«...Ви б бачили ті руки...»
Nataliia Nykonova
~
Обпечені вітром та порохом руки,
криваві мозолі на пальцях й долонях
цілую я після тривог та розлуки.
Побільшало срібла у брата на скронях,
побільшало зморшок, побільшало болю
в очах та словах, але брат мій сміється:
що сам вибирав собі кредо та долю,
не плач, люба сестро, все скоро минеться.
Порепані руки зчорнілі в них в’їлась
землиця, –здається що годі відмити.
А тяга до праці нікуди не ділась,–
вже брат щось майструє щоб нам підсобити...
На докори щоб відпочив та загоїв
порепані руки, жартує що скучив
за працею мирною в битві з ордою,
що звик до мозолів й вони не болючі...
Обпечені вітром та полум’ям руки,
Обпечені вітром та полум’ям очі...
Брат спить після довгої, з вічність розлуки,
молюся за нього... Спокійної ночі.
А перед очима порепані, грубі,
о ні, не від праці, криваві мозолі, –
від зброї й окопів! Молюся. Спи, любий.
Хай Боженька в поміч завжди буде в долі.
