*для Ангеліки*
Запах її парфумів – льодяники Монпасьє.
Оселя її тремтить під доторком фортепьяно.
Першу цигарку вона смакує не те щоб рано,
А як сонце рожеве світло на вікна ллє.
В її нотному стані заплуталися дзвінки
З номерів, що з голками в серці висять на дошці.
Дощ іде навпростець по камінню Ринкової площі,
В попільничці недопалок одкровення у ніч димить.
Обійняти за плечі, притиснути до щоки,
У солодкий дух поринути й відпустити.
Знову ранок на Рітерштрассе, весна, блакить.
Запальничка клацає, дме цукерковий вітер.
26-30.04.2023
#вірші_війни
