* * *
На Севастополь падав сніг,
на місто і на кораблі.
Сніг ненадовго зовсім ліг –
зима ж південна взагалі.
А він прогноз такий не знав:
накрив бульвару парапет
і пристань Графську замітав
по адміральській еполет.
Як прапор білий і нічий,
в пітьмі невпізнаний ніяк,
військовий флот білів в ночі,
біліше вишуканих яхт.
На Севастополь падав сніг,
і засинали береги
– всі білі, ніби уві сні –
та Чорне море навкруги.
Щезали звуки і вогні,
і у причалу плескіт зник...
І, наче світло, у пітьмі
на Севастополь падав сніг.
Раз на століття! – що за рік?
Що за циклон досяг землі?
На Севастополь падав сніг,
на місто і на кораблі…
2016
Цей власний переклад, можливо, перший в історії українськомовний вірш про Севастополь. Сюжет - із довоєнних часів, пейзажна лірика. У 2020 році цей текст був відзначений дипломом українського конкурсу "Поезія на карантині", тоді я записав під час локдауну відео для Youtube.
* * *
На Севастополь падал снег,
на корабли и на дома.
У снега был короткий век –
ведь это южная зима.
А он не слышал про прогноз:
накрыл бульвара парапет
и пристань Графскую занёс
до адмиральских эполет.
Неузнаваемый почти,
как будто белый флаг ничей,
военный флот белел в ночи
белей, чем яхты богачей.
На Севастополь падал снег,
и этот мир казался сном,
в котором только белый брег
и море Чёрное кругом.
Огней не видно, звуков нет:
во тьме лишь плески о причал.
А снег ложился словно свет
и Севастополь освещал.
Какое чудо – раз на век;
какой циклон сошёл с ума?
На Севастополь падал снег,
на корабли и на дома…
2015
