Привіт... Привіт ... Це цвіт твоїх фантазій...
Це - забуття, здоланне рАзом... Також квіт...
І квіт надії й насолоди вже одразу,
Поки панує розум, врода... Начебто і світ...
І світ шалений, як примара... Так, безумний...
Цілком занедбаний у чарах тих політ, -
Політ фантазій, див та чар... Та чомусь сумно...
Палають чари, з ними - попіл звершених тих літ.
Буяють квіти... та клекочуть потім в лаві,
Непереможні і міцні... Здавалось жваві...
І ми разом колись ставали - лише жар...
Неперевершені й незмінні від тих чар:
Бажання... віку... стилю... стану... ради... вроди...
А зараз - лиш і залишається той дар, -
Бажання сили та незнаної свободи...
...
дуже сподобалось! 
