*****
За днем день проминає,
За ним – також і ніч,
І певних набуває
Змін в світі кожна річ.
Минуле повернути
Не можна, щоб змінить,
В майбутнє зазирнути
Також, а лиш творить
Ми можемо, як вийде,
В теперішнюю мить,
Аби, коли вже прийде,
Як прагнемо, в нім жить.
Щоб вийшло в нас творити
Його, як ми того
Бажаємо, робити
Впродовж життя свого
Повинні, як належить.
Від кожного ж із нас
На світі цім залежить,
Який настане час,
Що будемо ми мати,
А що від нас піде́.
Тому не слід втрачати
Нам час повік й ніде,
А треба працювати
Усюди й повсякчас.
І будемо ми мати,
Що прагнемо, в той час.
Ця істина стара є,
Як світ, де кожен з нас,
Родившись, поживає,
Допоки смерті час
Не прийде, не настане
Якось в неждану мить,
Й життя, мов лід, розтане,
Немов сірник, згорить.
Євген Ковальчук, 15. 11. 2020
ID:
1007509
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 04.03.2024 22:23:59
© дата внесення змiн: 04.03.2024 22:23:59
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
