Вона весна...Молода брунька, потяг до життя,
Спів пташок, медом пахнуть її мрії.
Політ бджілки, для якої ця пора,
Тепло янтарної, солодкої надії.
Я ж осінь...Прощальний клекіт в небі журавля,
Сіра печаль, сльоза по шибі.
Останній вальс, в повітрі журбою кружля,
Чийому приходу не кажуть спасибі.
Ми зовсім різні, як день і ніч.
Як гра сопілки і тихий сон дитяти.
Та можемо йти поруч пліч-о-пліч,
І фарби одна одній розбавляти.
Вона радісна царівна в зеленій фаті,
Я сумна фея в золотій сукні.
Дві різні жінки, дві загадкові пори,
Та однаково хочемо тепла, у життєвій рутині.