А я в душу весь мотлох запхав
щоб вона пустою не була
Хай сміття там, но вона не пуста
після того як вірила нам
Як же довго вона не хотіла
розкриватись для тебе у сні
Як же болісно в нею в же били
та ногами терли її
Но вона знову послухав
своє серце вгамовуя біль
Полетіла з іншою в небо
спалахнувши як старі зірки
Пролетів пів всесвіту разом
загубили її не шукав
І тому вся пуста і в проказах
ледве ледве ще досі жива
Повернулась ганчіркою впавши
не сказавши ні слова, стогна
Їй так довго тепер відмиватись
Но, хоча б вона вже не пуста!
