ОЧІКУВАННЯ
Не знаю де ти, де?
А хочу, хочу знати!
Там, видко, дощ іде…
Ти вже зайшов до хати?
Чи ж хто тебе зустрів?
Ніяк не спиться, чуєш…
Тебе хтось обігрів
отам, де ти ночуєш?
Хоч голос би подав –
страшне мовчання ночі.
Збіга зі скла вода,
дощ шибку вмити хоче.
Щоб виділа тебе,
милуючись ходою.
Сум по душі шкребе
незнаною бідою.
Дощ з вітром не змиривсь –
щось за вікном шалене.
Ти, знаєш, не барись,
спіши скоріш до мене…
О, де ти, де тепер?
Вже стукнув розсвіт в двері.
Мій капосний четвер
застигнув на папері.
Тривоги досхочу,
немов на полі битви.
Дощ, нібито ущух,
тихіші й серця ритми.
Вернувся би, аби ж,
в передчутті зітхаю…
Можливо й ти не спиш.
Не сердься. Я ж кохаю…
