Туман пустився в мандри невідомі,
тримає дух майбутніх холодів.
В таку годину не сидиться вдома,
ліс вабить ароматами грибів.
Калина під росою промениться,
вдягає осінь вельон споришам,
цвіркун затих, в гаю втихає й птиця,
нитки від літа виснуть на кущах.
Прийшла до лісу, ледве похмурніло,
осіння свіжість груди сповила.
Блаженство розливається по тілу
від щедрості осіннього тепла.
У жовтні днина куца, по стежинці
додому вірші й начерки спішать.
Грибів на самім дні лежить в корзинці,
зате любов’ю сповнена душа.
04.09.2011
