Господи, в осінь яку ти цей світ увібрав!
Чи ж надивитися вдосталь на неї я зможу???
Хочеться заново впитися запахом трав,
Жити життя різнобарвне, на осінь цю схоже...
Бачив, як ранок святий у глухій тишині
Пестив калину розкуто, забувши про холод?
Так виціловував грона її наливні…
Падали кетяги в запалі прямо додолу.
Ліс ошалів, збагрянівши від любощів тих,
Зопалу струшував листя густої діброви.
Хай-но діждемось весни, - зашуміли дуби, -
Стане і ліс молодим і закоханим знову.
Пані, а де ваші хмурі холодні дощі?
Де буревії гуляють — блукають в дорозі?
Лиш усміхнулася, з небом бо заграючи,
Жовтогаряча, як місяця яблуко, осінь…
Гарно 
