серцю палати від сорому, чи від люті
небу не знати темних своїх думок
лезу крізь лати наче крізь тишу суті
внутрішній радник зрадивши тричі змовк_
<
вічність не ближча сонця в тумані жовтня
місяць не далі крику сови з ялини
рими обридлі / зайві / важкі / скорботні
мертвим відлунням в сонні долини линуть_
<
ці мимобіжні лінії оборони
тижні холодні між проріділих крон
воронів в боронах траурні забобони
тіні тотожні, в піні ілюзій трон_
<
погляд лукавий жалить з покуття струмом
пам'яті осад кисне на дні душі
плямам на мапі кров'ю протятим штурму
з ритму не збити клятий саморушій_
