Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, —
Лиш Сонячнi Кларнети.
У танцi я, ритмiчний рух,
В безсмертнiм – всi планети.
Не Зевс, не Пан, не Голубь-Дух,
А Солнца лишь Кларнеты
Я в танце, в ритме том, на слух,
В бессмернтном – все планеты.
Я був — не Я. Лиш мрія, сон.
Навколо — дзвони! згуки,
І пітьми творчої хітон,
І благовісні руки.
Я был – не Я. Лишь грёза, сон.
Повсюду – звоны! звуки,
И тьмы творения хитон,
И благовестий руки.
Прокинувсь я — і я вже Ти:
Над мною, підо мною
Горять світи, біжать світи
Музичною рікою.
Проснулся – я уж Ты, а тут –
Внизу, вверху – зеркально
Миры горят, миры бегут
Рекою музыкальной.
I стежив я, I я веснів:
Аккордились планети.
Навiк я взнав, що Ти не Гнiв, —
Лиш Сонячнi Кларнети.
Я проследил весны напев:
Аккордили планеты.
И уяснил, что Ты – не Гнев,
А Солнца лишь Кларнеты.
