|
МЕТЕЛИК
Шістнадцятий день жовтня вельми теплий,
Докучна спека жовта у вікні,
Метелик між шибками, як померлий,
Смерть зупинив в короткому житті.
Чи не страшишся ти, чи не сумуєш?
Не розділивши участі братів,
У тлінному житті і мить смакуєш
Ти серед шоколадниць й ласунів.
Із смерті лап, загробної дрімоти
Ти рвешся до життя в останню мить,
І крик я чую у твоїй німоті,
Твоє бажання жах цей зупинить.
Перстам невідпускаючим, незримим
Віддавши щіпку болю і пилку,
Лети у владі помислів орлиних,
Виблискуй й ніжся в темному кутку!
Помру чи ні, та виснажу до того
Свічу й чоло: хай вигадають - як
Вклонилася до життєлюбства твого
Із здобиччю життя в тьмяних очах.
Вже час! Вогонь в вікні долає морок.
І денне все між бровами лягло.
Пишу собі: шістнадцяте, вівторок,
Відродження метелика мого...
08.11.2024
© Тетяна Даніленко
Ілюстрація - картина австрійського художника
Крістіана Склоє (Christian Schloe)
БАБОЧКА
День октября шестнадцатый столь тёпел,
жара в окне так приторно желта,
что бабочка, усопшая меж стекол,
смерть прервала для краткого житья.
Не страшно ли, не скушно ли? Не зря ли
очнулась ты от участи сестер,
жаднейшая до бренных лакомств яви
средь прочих шоколадниц и сластён?
Из мертвой хватки, из загробной дрёмы
ты рвешься так, что, слух острее будь,
пришлось бы мне, как на аэродроме,
глаза прикрыть и голову пригнуть.
Перстам неотпускающим, незримым
отдав щепотку боли и пыльцы,
пари, предавшись помыслам орлиным,
сверкай и нежься, гибни и прости.
Умру иль нет, но прежде изнурю я
свечу и лоб: пусть выдумают — как
благословлю я xищность жизнелюбья
с добычей жизни в меркнущих зрачках.
Пора! В окне горит огонь-затворник.
Усугубилась складка меж бровей.
Пишу: октябрь, шестнадцатое, вторник —
и Воскресенье бабочки моей.
Белла Ахмадулина
ID:
1030794
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Поетичні переклади
дата надходження: 15.01.2025 19:24:33
© дата внесення змiн: 15.01.2025 19:24:33
автор: Тетяна Даніленко
Вкажіть причину вашої скарги
|
