Терпіння... Біль,
Це страх перед поставленим і не минучим фактом,
Сенсорика і розум твій,
Чекає лиш останні дні й читає надсліпучі факти.
Знайти в собі не знанну досі силу врятуватись,
Завдання не з легких, та все ж це краще за просте - чекати...
Тремтіння рук і Паркінсон шепоче в вухо,
У животі трубоподібні черви утворили заворуху,
Війна емоцій у крові - вливає градус в очі,
Тьмяніє розум, останній подих й погляд на життя своє уже за тілом..збоку..
Звільнитися з коробки існування - надто просто,
Зламати сприйняття реальності потрібно ще у початковій точці,
Можливо так ти звільниш той важкий тягар з душі,
Можливо так очиститься твій посуд (череп) і терпкі думки...
Чекати... - Це остання примусова дія в'язня,
Людина, що здалася.. - це її останнє катування,
Знайти у собі сили - це не є занадто важко,
Померти з гідністю і вірою, що варто жити.. Знаю - це потрібно знати..
Терпіння.. Біль,
Це страх перед поставленим і не минучим фактом,
Сенсорика і розум твій,
Чекає лиш останні дні, й читає надсліпучі факти.
У передсмертельнім відчутті, завжди про мрію пам'ятати,
І хоч її уже давно немає, зібрати сили, й останнім поглядом, загадавши, в світ її подати...
Оценка поэта: 5 Судя по тому, с каким пафосом подана эта чернуха, автор рассчитывал на то, что любой прочитавший - от страха, как максимум - загнется, а как минимум - его растрясёт м-р Паркинсон. Или это пугалка не для всех?
Ну, не могу не посавить отличную оценку, от других
Ярослав відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Судя по тому, с каким пафосом подана эта чернуха, автор рассчитывал на то, что любой прочитавший - от страха, как максимум - загнется, а как минимум - его растрясёт м-р Паркинсон. Или это пугалка не для всех? 
ну це як уже хто сприймає 
оце занаддто напевне... 
