Я серед ночі на вікні малюю квіти,
Не сонце-зорі золоті, а теплий вітер,
Зберу в букет свій дивний сад
І тихим, ледве сонним містом,
Що вже з думок спліта намисто,
Прийду до тебе…
Нечутно відчиню шибки, в кімнаті світло,
Від ліхтаря, мов зайченя, кудись пробігло,
Піймаю дивний промінець,
І щоб не обпекти ним душу
Його тобі віддати мушу,
Віддам і серце…
І просто мовчки залишусь глядіти квіти,
Щоб більше їх не ображав бешкетник-вітер.
Осіннім листям напишу
своє "...Я поруч... завжди... всюди...
І так тебе любити буду...
як небо..."
___________
Твоє ім'я, твоє життя... і дещо більше,
Твої думки, твоя любов за всесвіт ширші,
До тебе просто підійду,
"Не переймайся, дуже хочу,
Щоб ці яскраві карі очі,
Мені всміхнулись!"
