Була пізня осінь. Зайчик Трусько грався біля своєї нірки, а його батьки готували запаси на морозну зиму.
Якось зайчик почув шелест листочків та побіг зляканий під спідницю матусі. Мамця запитала: " Що сталося?" Зайчик Трусько відповів: " Там бігав злий лис" . "Синку,то був не лис, а осінній падолист, тому іди та не заважай працювати ". Зайчик розсердився та побіг далеко кудись в ліс. Іти дорогою було страшно, він чув шелест листочків, які нагадували йому чиюсь ходьбу. Вухатий і сам не знав куди він іде, але й справді було чути ніби хтось їхав на візочку, цокіт копит та постріли. Незабаром Зайчик побачив мисливців. Він злякався та побіг під кущ, який ріс поряд нього . Це був не жарт в такій ситуації практично виходу немає, тільки якщо подумати...
Але Труськові в голову нічого не прийшло.
Якось лісом йшла дівчина Оксана, яка збирала грибочки. Вона подивилася чи немає смакоти за кущем де сидів зайчик. Дівчинка побачила маленького Труська та підняля його. Він дригався, але невдовзі завмер. Оксанка шляхом бачила якусь нірку із стривожиними двома зайцями. Вона віднесла зайченя туди. Побачивши Труська, батьки зраділи та пригорнули його до себе, а Оксанці вони подякували, помахавши лапками.
