Розлука.
Шумний вокзал, рушають поїзди
Вони десь їдуть потім знову повертають
Та ти її сьогодні відпусти,
Тому що всі, щось у житті втрачають.
ЇЇ сьогодні більше не тримай.
Усі кудись спішать, куди й самі не знають
Несуться десь далеко поїзди.
Лиш тільки сум розлуки залишають.
На людному пероні в суєті
Ти міцно взяв її за руку,
Та руки ці холодні не твої.
Вже стук коліс звіщає про розлуку.
Рука в руці, а сльози на очах.
Так боляче її сьогодні відпускати,
У серці затаївся знову страх
Кого ж тепер ти зможеш покохати.?
Ти вже ковтаєш гіркі сльози
Вона іде та ще рука в руці.
Цілуєш губи, а вони немов морози.
Такі холодні і такі чужі.
Вона пішла і тільки посміхнулась.
А ти стояв й дивився їй у слід.
І думав, щоб вона знов повернулась
Та не розтопиш ти холодний лід.
І поїзд рушив, забира кохання.
Усе, що було він у даль поніс.
Й життя твоє наповнене стражданням,
А по щоці стікають ріки сліз.
Та все ж ці сльози ти змахни рукою
Усе минуле ти візьми забудь.
Життя тобі не раз ще посміхнеться.
Дивись в перед й щасливим завжди будь.
