вдивляєшся у вікно вкрите мереживом морозу,який не здатний відчувати...
так і в неї почуття були в тому холодному та безвідчутному мереживі...
чому їй випала така доля "не кохати"?????
а в думках лише біль,яку вона отримувала взамін за їх кохання....вона не могла бути з ними....вона їх презирала через ненависть від їх почуттів....
холодна кава...аромат якої давно вже віднесли десь у височінь птахи...так само як і її думки...
а де ті мрії??? чому ті різнокольорові на смак ванілі мрії розтали, залишивши лише марево спогадів.
чому вона завжди сама??? чому вона має бути сильнною та нездоленою...
адже їй так хочеться побути у ЙОГО обіймах....але чому вона ще не пізнала ЙОГО...хто це має бути???? чи ВІН є взагалі на цьому світі...
їй обридло бути проти всіх...вона прагне найти те тепло описане у сотнях казоК....ось чого їй не вистачає для того вогника щоб розтопити те морозне мереживо...